Інфляція, ріст цін, прожитковий мінімум, пенсійний фонд та споживчий кошик. З цими поняттями ми стикаємося кожний день і не уявляємо, що зовсім недавно люди про них навіть не чули, але ж жили й працювали якось, пише chernigiv.one.
Поговоримо сьогодні про середній рівень життя чернігівців у кінці позаминулого, на початку минулого століття — скільки вони заробляли, скільки працювали та чи мали всього досхочу.
Чернігів ремісничо-торговий
Кінець XIX — початок XX ст. Чернігів зустрів в статусі губернського міста Російської імперії. Тут не було стратегічних промислових об’єктів. Відповідно, населення Чернігова складалося зі службовців, чиновників, ремісників, торговців, студентів та представників сфери обслуговування.
Переважна більшість мешканців міста жила у приватному секторі, у власних будинках, де люди мали свої городи та тримали худобу. Це істотно зменшувало продовольче навантаження, однак наявність і розмір заробітної плати залишалися вагомими.
Слід зауважити, що в ті часи дохід особи рахували дещо інакше ніж зараз — не помісячно, а за рік, тому всі нижче наведені дані варто ділити на 12.
Міський голова, посадовці, поліціянти та вогнеборці
“Мер” був завжди важливою особою в місті, але це не означало, що у нього були надвисокі прибутки. Так, міський голова Чернігова отримував 1.5 тис. руб. на рік, тобто понад 100 рублів на місяць. Безумовно, це були немалі гроші на ті часи, але з’їздити за них на Мальдіви навряд чи вийшло б.
Відповідно, вниз по ієрархії: секретар “градоначальника” отримував — 900 руб, бухгалтер — 500, чиновники середнього та нижчого рівня — 200-300.
Не відзначалися й великими доходами правоохоронці — городивий отримував за 12 місяців сумлінної праці аж цілих 240 рублів, тобто 20 руб на місяць, при тому що середня зарплата кваліфікованого робітника перевищувала 30 руб. І єдине, що давала держава правоохоронцям — безплатний “спецодяг”, обмундирування, загальною вартістю до 30 рублів.
Ще менше отримували тоді вогнеборці. Річний оклад головного брандмейстера був — 440 руб, його помічник мав майже вдвічі менше, а рядові взагалі ризикували життям за копійки, їх зарплата складала — 126 руб.
“Бюджетники” Російської імперії — вчителі та лікарі
Багатостраждальні бюджетники — педагоги та медики, яким держава в наш час не може забезпечити нормальне життя, і в Росії, кінця XIX, початку XX ст. мали приблизно ті ж самі проблеми. Доходи вчителів і лікарів були мізерними, як говориться, працювали від зарплати до зарплати, аби не вмерти з голоду. Так, річний оклад педагога в початковому училищі був — 540 руб, разом з “квартирними”, а річна надбавка за вислугу складала 5%. Тобто через 20 років він доростав по зарплаті аж до 624 руб.
Що стосується медиків, то головний лікар отримував за 12 місяців — 800 руб., фельдшер лише 240. При цьому у земській медицині праця оплачувалася значно краще — річний оклад лікаря тут був від 1 до 1.5 тис. руб., фельдшер мав 400 руб.,
Якщо ж говорити про нижчі щаблі суспільства, про ремісників то робочих, то тут взагалі заробляли сльози — ремісники від 40 до 100 руб., в залежності від спеціалізації, а некваліфіковані робітники — 100-120 руб. В той же час спеціалісти цінувалися значно вище. Наприклад, машиністи отримували по 600 руб, слюсарі до 400 руб.
І щоб картина рівня життя населення Чернігова була повнішою, наведемо деякі дані по цінах на харчові продукти: 1 фунт м’яса ( 400 гр.) коштував — 16 коп., білий хліб — 3.5 коп., склянка молока — 1.5 копійки, жива курка — 40 коп., літр спирту — 70 коп., пуд муки (16.4 кг) — 3.2 руб., а картоплі — 25 коп.
До речі, всі ціни на харчові продукти та промислові товари першої необхідності встановлювалися та контролювалися міською Думою.
