Якщо десь є місця з великою зарплатою, то обов’язково є й такі, де грошей не вистачає навіть на найнеобхідніше. За останніми даними Держстату, середня заробітна плата в Чернігівській області перевищила 10 тис. грн, однак у Новгород-Сіверському р-ні, а конкретно в селі Лісконоги, вона ледь перевищує 6 тис. Правда, це взимку, влітку, в сезон, на фермі, що утворилася на залишках колгоспу, можна заробити більше. Розповідаємо, як виживають селяни на жебрацьку зарплату та чи видно світло в кінці тунелю. Далі на chernigiv.one.
Робота є, а жити нема за що
Антоніна — доярка. Її робочий день починається о 4 ранку. До 8 ранку вона встигає подоїти своїх корів, в 11 вже друга дойка, а закінчується робота не раніше 7-8 г. вечора.
Зарплата в Антоніни не фіксована, залежить від кількості надоїв. За словами доярки, влітку вона ще якось зводить кінці з кінцями, а взимку, коли надої падають, дохід не дотягує навіть до “мінімалки”. Інший же роботи в селі немає.
У 2000 році в Лісконогах і в сусідній Рогівці з’явилося два сільськогосподарських підприємства. У Рогівці ферма проіснувала 3 роки й розорилася, а в Лісконогах господар виявився більш заповзятливим і зараз ТОВ “Переможець” — найбільший роботодавець в окрузі. На сьогодні велика частина працездатного населення з Лісконог працює саме тут.
Головний бухгалтер ТОВ “Переможець” Ніна Третьякова каже, що в зимовий період на підприємстві в штаті зазначено 36 осіб, а влітку їх кількість подвоюється, відповідно й зарплата зростає. Так, доярки отримують — 10-13 тис. грн, механізатори — 10-15 тис. грн на місяць.
Заступник Третьякової, Тамара Щербак, розповідає, що на фермі працює половина села, а решта зайняті в школі, в магазинах, будинку культури.
Втім, працівники культури в Лісконогах, ще бідніші, ніж місцеві доярки — працюють вони на половину або на три чверті ставки та отримують в середньому по 3 тис. грн в місяць.
До відома, згідно з офіційною статистикою, заробітки в селах Новгород-Сіверщини не перевищують 6.5 тис. грн.
Однак все відносно й художній керівник будинку культури в Лісконогах Анастасія Багмут, каже, що якби б їй платили 6 тисяч, це було б непогано. Хоча, зауважує жінка, якби не домашнє господарство та город, з двома дітьми й постійно зростаючими цінами, їй все одно цих грошей не вистачило б.
Зараз в селі проживає не більше 250 осіб, більшість з яких, пенсіонери. Анастасія зауважує, що вся молодь з села виїхала, оскільки роботи немає, а та, що є, низькооплачувана. Каже, навіть пошта в Лісконоги вже не працює, закрилася.
А що у сусідів?
На жаль, у сусідньому Ленькові, де проживає 150 осіб ситуація не краща. Староста села Валентина Гринько розповідає, що половина жителів Ленькова — не пенсіонери, однак і вони не можуть працевлаштуватися. Найбільший роботодавець в селі — ТОВ “Зоря”, там сьогодні працює аж … 5 осіб. У сезон, каже Гринько, працює більше. А решта “леньковців” зайняті у сфері обслуговування.
Всього ж у господарстві Валентини Гринько сьогодні 4 села, де на місцях постійного проживання працює не більше 30% населення. Всі вони отримують мінімальну заробітну плату, до того ж багато влаштовані на пів ставки, тобто їх середньомісячний дохід не перевищує 3,5 тис. грн.
А що ви думаєте про це?
