Журналістку Вікторію Сидорову добре знають на Чернігівщині. Вона завжди у вирі подій, завжди у спілкування з людьми, націло віддаючись улюбленій справі. Її статті можна почитати на сторінках газети «Деснянська правда» та на сайті «Чернігівщина туристична». А ще ця жінка є співзасновницею та керівницею медіацентру «Моє місто», де проводиться безліч різноманітних заходів. Більше на chernigiv.one.
Спогади дитинства та мрії юності
Вікторія народилася і виросла у Чернігові. Як розповідає Вікторія в одному з інтерв’ю, її діди приїхали до цього міста після Другої світової війни. Один дідусь народився у селі Вербичі Ріпкінського району, інший – в селищі Любечі Чернігівського району. Вікторія радіє з того, що її дідусі залишили мемуари зі спогадами про роки дитинства та студентства, про роки війни. На думку Вікторії, ці спогади можуть стати основою для книги.
Батьки Вікторії – інженери. Її тато довгий час працював на Чернігівському заводі радіоприладів, мати – на швейній фабриці «Елегант».
З дитинства Вікторія цікавилася історією. В мікрорайоні Лісковиця, де жила дівчинка, були давні монастирі та храми. Дітлахи часто лазили по курганах, що були неподалік, спостерігали за роботою археологів та дослідників. З тих часів Вікторія захоплювалася велич храмів та інших давніх споруд. А іще майбутню журналістку завжди цікавили люди, їхні взаємини та відношення до подій навколо.
Вчитися в школі Вікторії дуже подобалося. Як журналістка розповідає в одному з інтерв’ю, вона завжди з нетерпінням чекала на початок нового навчального року – так хотіла дізнатися щось нове і цікаве. По закінченні школи стала студенткою історичного факультету Чернігівського педагогічного інституту. У закладі вона здобула фах вчителя історії та практичного психолога. Але, за словами Вікторії, вчителювати їй не довелося, оскільки відразу пішла працювати в газету.
Журналістка, редакторка і не тільки
В ранні дитячі роки Вікторія мріяла стати акторкою. У школі дівчина грала у студії при Молодіжному театрі, але їхати в інше місто, щоб вступати до театрального не ризикнула. Виступи в театральних виставах збагачували досвідом спілкування, а це дуже потрібно в роботі журналіста. За словами Вікторії, її доля склалася саме так, як було потрібно.
Вікторія Сидорова багато років працює не лише в газеті, але й на сайті, радіо та телебаченні. Ба більше: вона не тільки журналістка, але й редакторка. Першу свою статтю до місцевої газети вона подала іще студенткою. Це був допис про відпочинок студентів на літніх канікулах і, власне, з нього почалася для Вікторії кар’єра журналістки.
У 1997 році, після закінчення інституту, Вікторію взяли на роботу до обласного тижневика «Гарт». Через кілька років журналістка очолила у цьому виданні гуманітарний відділ, у якому писала статті про музикантів, співаків та акторів. По роботі доводилося спілкуватися з багатьма відомими людьми та записувати інтерв’ю. Врешті, цей жанр став для Вікторії Сидорової улюбленим.
Цікавими є для журналістки є «історії успіху» підприємців, фермерів та фахівців у різних сферах. За словами Вікторії, такі люди не чекають чогось від уряду або президента, а власноруч будують свою справу та змінюють життя на краще.
У вільний час, якщо він знаходиться, Вікторія читає книжки. Особливо цікавлять історичні нариси та дослідження. Певний час у газеті «Сім днів» вела постійну рубрику, де писала про архітектурні пам’ятки рідного краю та відомих земляків. Іноді на прохання знайомих та друзів Вікторія Сидорова проводить екскурсії. З часом інформації накопичилося так багато, що це стало для Вікторії ще одною творчою діяльністю. Своїм друзям і туристам вона розповідає про те, що для неї дійсно цікаво, і дуже радіє тому, коли вдається відкрити щось зовсім нове.