Одна із перших урядових жіночих шкіл була заснована на Чернігівщині у селі Мрин у 1903 році. Про створення закладу піклувався відомий благодійник та освітній діяч Павло Степанович Коробка. Він же підтримував школу фінансово. На честь матері мецената вона отримала назву «Людмилинська школа сільського домоведення і садибного господарства». Більше на chernigiv.one.
Заснування та забезпечення школи
Спочатку школа розміщувалася у будинку Павла Коробки – її опікуна. Тут була облаштована кухня, де дівчаток вчили готування страв, а також двокімнатна квартира економки, кімната прислуги. Також у розпорядженні школи були пральня, комора, приміщення для утримання худоби та приміщення для охорони.
На той час заклад був актуальним – замовлень на навчання поступало дуже багато. Зважаючи на такий стан справ, Павло Коробка подав проєкт на побудову окремого приміщення для школи. Для будівництва меценат пропонував більш як 20 гектарів власної землі. Сміливий та унікальний проєкт пана Коробки підтримали уряд та місцеві громади. Будівництво нової школи отримало всебічне фінансове забезпечення: кошти виділяла держава, а також Чернігівське губернське та ніжинське повітове земство. Звичайно, частину коштів надав Павло Степанович.
В школі був навчальний корпус, а також їдальня. Були також квартири для вчителів, зала для заходів, навчальна кухня. Поруч з навчальним корпусом розміщувалися різноманітні підсобні приміщення, як то молочарня, пташник, свинарник, пасіка, теплиці та парники. Поруч був закладений сад, площа якого складали приблизно 7 гектарів. Для потреб шкільного господарства пан Коробка виділив більш ніж 10 гектарів луків та понад 30 гектарів ріллі.
Чому навчали дівчаток?
У школі дівчатка навчалися протягом 2-х років. За цей час учениці вивчали теоретичний матеріал та практикували ті навички, що необхідні освіченим господаркам. Обов’язковими дисциплінами були Закон Божий, арифметика, практична геометрія, мови та природознавство. Крім цього, дівчата багато часу проводили у шкільному саду та на земельних ділянках, закріплюючи набуті знання та навички. Крім вчителів та вихователів, до штату школи входили садівник, економка, молочниця та інші. Дівчата, що навчалися у школі, опановували навички вирощування овочів, квітів, лікарських рослин, вивчали особливості догляду за деревами та кущами, а також навчалися методів захисту городніх та садових культур від шкідників. В школі також давали практичні відомості про розведення та догляд за домашніми птахами та тваринами. Дівчата вивчали основи молочної справи та виготовлення поширених молочних продуктів, а також основи бджільництва – вчилися доглядати за бджолами та отримувати мед та віск.
Учениць школи також знайомили з рахівництвом, основами діловодства, вчили вести необхідні господарчі записи та розрахунки, обчислювати прибуток та видаток, вартість послуг та продуктів. Дівчата вчилися вести листування та встановлювати ділові зв’язки.
Особливу увагу вчителі школи надавали основам веденню домашнього господарства: дівчат вчили готувати різні страви, прати та прасувати білизну, шити й вишивати. Окремим курсом дівчат навчали надавати першу допомогу дітям та дорослим.
Людмилинська жіноча школа дуже швидко стала популярною у Чернігівщині та за межами краю. Для вступу до закладу достатньо було початкової освіти. До школи приймали дівчат віком до 16 років, що мати принаймні два класи початкової освіти.
Через 8 років на базі школи відкрили жіночу семінарію. За три класи навчання у закладі дівчата отримували право викладати у початкових школах. До жовтневого перевороту у 1917 році у семінарії було 60 учениць.
З 1920 року заклад був перетворений на педагогічні курси з терміном навчання три роки.. Пізніше у будівлі було розміщене професійно-технічне училище села Мрин.