Так сталося, що про роботу чернігівської поліції дореволюційних часів, відомо мало, майже нічого. Причини такого явища зрозумілі — у радянський період писати щось добре про демонизованих більшовиками поліціянтів Російської імперії було неможливо. Та й за часів незалежної України мало що змінилося — об’єктивне відношення до “імперських слуг”, що “гнобили” українців, не в пошані. Поговоримо про те, що не так в подібних оцінках, та як насправді працювала поліція в Чернігові, пише chernigiv.one.
Поліція вона й в Африці поліція
Що потрібно сказати? Так, поліція в Російській імперії дійсно стояла на охороні суспільного порядку і була максимально лояльна по відношенню до наявного режиму. Мало того, однією з провідних функцій поліції був захист царату, але це була тільки частина її обов’язків. Насправді, у поліції було досить широке коло завдань, що охоплювали сферу охорони суспільного порядку.
Щоб зрозуміти детальніше, чим займалися поліціянти понад 100 років тому, треба повернутися до часів заснування цього надважливого державного органу.
Історична довідка: Поліція як така була заснована в Росії у 1718 р. за наказом Петра I. В Україні ж, що тоді звалася Малоросія, вона з’явилася значно пізніше, наприкінці XVIII, початку XIX ст., завдяки реформам державного управління, коли Україна остаточно закріпилася, як адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії.
За що відповідали поліціянти?
Основними документами, на яких базувалася діяльність поліції в ті часи, був Статут від 1782 р. та царські укази, згідно з якими правоохоронці підпорядковувалися Міністерству внутрішніх справ та губернаторам на місцях. Вони по тодішнім правилам були одночасно й вищими чиновниками тієї ж установи. А безпосередньо керували охоронцями порядку — поліцмейстери.
Ви здивуєтесь, але, крім основних обов’язків — охорони суспільного порядку та боротьби з порушниками закону, поліція в ті часи слідкувала фактично за всіма основними напрямками життєдіяльності міста. Це насамперед протипожежна безпека, набір рекрутів у військо, контроль за запасами продовольства, митниця, пенітенціарна система, забезпечення порядку на шляхах, догляд за їх станом та навіть боротьба з сараною.
Чернігів на початку XIX ст. був центром великої губернії, а, відповідно, й мав солідний штат правоохоронців. Так, згідно з документами того часу, перші поліціянти з’явилися в місті у 1798 р. А вже через 4 роки в Чернігові, де тоді проживало до 4 тисяч жителів, було 11 поліційних стаціонарних постів.
Утримували служителів закону коштом міського бюджету і це, згідно з архівними документами, була чимала сума. Так, у 1804 р. з 13 тис. рублів, що надійшли до міської скарбниці, на поліцію витратили понад 3 тисячі.
Рівень злочинності
Безумовно, при таких розтратах на утримання служителів закону виникає питання, а чи була в цьому потреба та яким був тоді рівень злочинності. Тема ця досить об’ємна та потребує окремого освітлення, але те що населення в Чернігові тоді не відрізнялося особливою законослухняністю очевидно, адже відомо що крадіжки регулярно відбувалися навіть у міських церквах, а це по тих часах було одним з найтяжчих злочинів.
Велика реформа
У грудні 1862 р. у Російській імперії почалася “велика” поліційно-адміністративна реформа. Не обійшли нововведення й Чернігів, який в той час був губернським містом з населенням 14-15 тис. осіб, — тут було створено дві поліційні частини. Одна розташовувалася у новому будинку навпроти Театрального скверу, зараз там знаходиться міська прокуратура. Друга — на Набережній (сучасна вул. Пушкіна). Цей будинок, на жаль, не зберігся.
В наступні роки реформа продовжилася, в результаті чого, у 1875 р. Чернігівську губернію розділили на повіти, стани та волості. Повітова поліція у Чернігові знаходилася тоді на перехресті вулиць Гонча та Стрітенська ( сьогодні — Горького та пр. Перемоги). При цьому слід зауважити, що одночасно з глобальними адміністративними змінами, джерело фінансування правоохоронців залишалася таким же, як і 70 років тому — міський бюджет оплачував працю поліції у повному обсязі.
Так, відомо, що у 1874 р. міська Дума профінансувала купівлю кінської збруї та оплату за посилення патрулів у нічний час. Тоді ж, в зв’язку з посиленням нічних крадіжок, був сформований загін нічної сторожі. Це обійшлося Чернігову у суму понад 2 тис. руб.
До речі, у наступному, 1875 р., міська влада витратила на поліцію 3 тис. 600 руб., орендувала приватний будинок для однієї з поліційних частин, та закупила зброю.
Новий час, нові виклики
Останні десятиліття XIX ст. кількість населення у Чернігові стрімко зростало, а саме місто розбудовувалося. Відповідно до цього змінювалася й система поліційного контролю за суспільним порядком.
У 1883 р. Чернігів, на вимогу Думи, був поділений на кілька поліційних дільниць з дільничними, які, до речі, крім основних обов’язків, були зобов’язані наглядати за санітарним станом на вулицях.
На загал, на початок нового століття штат чернігівської поліції складався з поліцмейстера та його заступника, двох приставів з чотирма заступниками, та 45 рядових поліціянтів, або як їх тоді називали — городових.
В цей час, як зрозуміло з преси та офіційних зведень, криміногенна ситуація в Чернігові була далеко не ідеальна. Крадіжки, пограбування бійки, та навіть напади на правоохоронців траплялися мало не щодня. Відповідно, це вимагало від влади посилення органів правопорядку. Таким чином, у 1884 р. була створена школа кінно-поліційних урядників — перший міський навчальний заклад, що готував професійних правоохоронців.
Сискне відділення та оркестр
Остання спроба реформувати поліцію відповідно до викликів часу відбулася у Російській імперії у 1908 р. У результаті чого поліціянти були звільнені від основної маси додаткових обов’язків і могли повністю сконцентруватися на боротьбі зі злочинністю. У тому ж 1908 р. у Чернігові вперше було сформовано “сискне відділення”, яке в радянські часи перетворилося у всім відомий “карний розшук”.
До речі, тоді ж у місті з’явився й власний поліційний оркестр, музичні інструменти для якого привезли аж з самої Москви.
