Варвинський ліцей №1 відомий своїми талановитими випускниками, відданими вчителями, а також поважною історією. У XX столітті цьому закладу довелось пройти низку випробувань: встановлення більшовицької влади, німецько-радянську війну, радянські реформи. І це лише короткий перелік того, з чим стикався Варвинський ліцей №1 у минулому. Більше про те, як змінювався Варвинський ліцей №1, читайте у статті на chernigiv.one.
З чого почався Варвинський ліцей №1?
Історія Варвинського ліцею №1 тягнеться з початку XX століття. У 1908 році в Російській імперії видали Закон про обов’язкову початкову освіту й, реалізовуючи його, почали будувати нові земські школи. У Лохвицькому повіті Полтавської губернії, до якого входила Варва, їх будували за проєктом Опанаса Сластіона. Маляра та архітектора, чиє бачення полтавських шкіл здобуло широке визнання на виставках у 1913-1914 роках.
Колишня земська школа. Варва, 1940-ві
Для будівництва земської школи у Варві обрали територію вигону, тому і школу називали “вигінською”. Вона була П-подібної форми, з чотирисхилим дахом, великими вікнами, високою стелею, двома декоративними вежами та колонами на вході. Все це, а також цегляні орнаменти на фасаді школи, згідно з баченням Опанаса Сластіона, мало не тільки практичне, а й символічне значення.
Зібрання варвинчан на вигоні. Позаду — земська школа
До прикладу, великі трапецієподібні вікна, з одного боку, забезпечували гарне освітлення у навчальних приміщеннях, а з іншого — нагадували колиски. Натякаючи на те, що школа — колиска знань. Тоді як декоративні вежі підкреслювали: це не просто колиска, а цілий храм знань! У якому учні у прямому й переносному значенні “тягнуться” до знань, чому сприяє висока стеля. Крім того, колони на вході нагадували про добу козацького бароко, а цегляний орнамент на фасаді — регіональну вишивку.
Простір Варвинської земської школи розділяли розкладні двері, при відкритті яких окремі класи перетворювались на велику залу. Саме там проводились важливі заходи: збори селян, виступи артистів та спільна молитва. До Російської революції 1917 року всі учні Варвинської земської школи мали щоранку молитись та відвідувати церкву наприкінці тижня і кожного свята. Тоді вони приходили до школи й разом з черговим вчителем йшли до церкви.
Прихід більшовиків до влади
Релігійний аспект виховання у Варвинській земській школі зник після встановлення більшовицької влади в колишній Російській імперії. Більшовики вважали релігію непотрібною, ба більше деструктивною і боролись з нею у різні способи. У 1924 році вони протягли між декоративними вежами Варвинської “вигінської” школи антену для радіостанції, а згодом взагалі прибрали ті вежі. Як щось, що нагадувало про храми і здавалось “надмірним”.
Колишня земська школа у Варві. Вже без декоративних веж.
У 1924 році Варвинську школу перетворили на семирічну й у ній працювало десять вчителів: Сабалдирь Кузьма Олександрович, Бабич Єпіфан Маркович, Зеленецький Євген Іванович, Пашко Андрій Олексійович, Нагнойний Дмитро Миколайович, Аронська Ганна Яківна, Чеберда Костянтин Панасович, Матрос Оксана Григорівна, Черненко Марія Григорівна та Григорович Орина Григорівна.
Учням “вигінської” школи більше не викладали Слово Боже, натомість доводили, що релігія непотрібна. Проводили уроки на такі теми як “Хімія розвінчує релігійні чудеса”, приймали піонерів з інших міст, зокрема з Прилук. Прилуцькі піонери приїжджали до Варви у травні 1923 року й виступали з піснями та віршами, що прославляли соціалізм. Невдовзі й при Варвинській школі з’явився свій піонерський загін.
Виступ піонерів, Варва.
Репресії та німецько-радянська війна
У 1934 році “вигінську” школу перетворили на десятирічну. У 1930-х вчителями в ній працювали Цицура Василь Михайлович, Іванюк Іван Якович, Кратко Петро Іванович, Ворона Дмитро Федорович, Мошенець Павло Йосипович, Макаренко Іван Васильович, Клименко Анатолій Гаврилович та Кузьменко Олексій Остапович. У 1937 році деяких вчителів та родичів учнів Варвинської середньої школи оголосили “ворогами народу” й заарештували. А невдовзі почалась німецько-радянська війна…
17 вересня 1941 року Варву окупували німецькі війська й зайняли будівлю колишньої земської школи. Після того два роки діяла лише початкова школа, поки 17 вересня 1943 року німецька окупація не змінилась на радянську. Невдовзі радянці почали відновлення Варви, а також розширення “вигінської” школи. У 1947 році до неї прибудували три приміщення, перенісши на вигін “жовтневу” школу.
Після німецько-радянської війни у Варвинській середній школі щороку вшановували пам’ять про полеглих на полі бою, а також підтримували зв’язок з тими, кому вдалось вижити. Листувались з ними, просили розповісти учням про пережите письмово або навідатись до школи. Крім того, учні Варвинської середньої школи були залучені до різних активностей: музичної, танцювальної, спортивної та господарської. Вони допомагали садити рослини біля школи, рубати дерева.
Новий етап розвитку
Роки йшли, а кількість дітей у Варві невпинно зростала, тому в 1971 році поблизу старої “вигінської” школи збудували нову триповерхову будівлю. У ній почали навчатись старші класи, а в колишній земській — молодші. Звідси й простонародні назви “старша” і “мала” школа.
Перерізання стрічки на відкритті “старшої” школи.
Разом з тим вчителі в обох школах намагались якомога краще пояснювати учням навчальний матеріал. Прищеплювали їм загальнолюдські цінності, зокрема прагнення до свободи, справедливості та миру. Також проводили патріотичне виховання наскільки це дозволяла радянська ідеологія, а після відновлення незалежності України розгорнули його на повну. Зокрема, тому учні були залучені до волонтерського руху з 2014 року.
