За загальними оцінками, зараз у Чернігові проживає менше як 100 тис. осіб — це третина його населення довоєнного часу.
За 38 днів безперервних обстрілів обласного центру, тут зруйновано все, що тільки можна зруйнувати — немає води, електрики, відчувається дефіцит продуктів та медикаментів.
Проте, повідомляє chernigiv one, багато евакуйованих містян збираються повертатися додому, при тому, що місцева влада просить не поспішати та почекати ще місяць-другий.
Як живе Чернігів після відступу росіян?
Сьогоднішній Чернігів – це лякаючий контраст порожніх вулиць та довгих черг в аптеки, продуктові магазини й центри видачі гуманітарної допомоги. За інформацією влади, у місті залишилося близько 30% населення. Інші 70% частково виїхали на захід країни, решта розселилася по навколишніх селах, бо грошей для “далекої” евакуації у них не має.
За попередньою оцінкою чиновників чернігівської міськради, у місті повністю або частково зруйновано близько половини житлового фонду, практично не працюють комунікації. Зокрема, через обстріл у багатьох місцях пошкоджено водопровідні труби, знищено насосні станції КП “Чернігівводоканал”. Так, зараз із 4 станцій працює лише одна. Незрозуміло також, чи зможе місто своєчасно підготуватись до початку опалювального сезону.
Ускладнює ситуацію й мінування територій окупантами – сапери працюють цілодобово, паралельно з підприємствами, які займаються відновленням критичної інфраструктури.
Як фінансують Чернігів?
Влада Чернігова визнає, що на цей момент не може сказати, скільки точно потрібно коштів для ліквідації наслідків війни. Очевидно, що це десятки мільярдів гривень. Сума збитків величезна, і тут дуже розраховують на допомогу світової спільноти. А поки що ремонтують найважливіше за 250 млн грн, вже виділених Кабміном.
Коли чернігівцям повертатися додому?
Зараз у мерії вважають, що повертатися до міста більшості городян не варто, щоб “не збільшувати навантаження на інфраструктуру, що й без того перебуває в “комі”. Багато районів Чернігова майже без електрики, на резервному забезпеченні, а вода є лише на нижніх поверхах.
Ще одна причина залишатися в евакуації — величезна кількість мін, снарядів і бомб, що не розірвалися, на дорогах міста та в передмісті.
Найнебезпечніші в цьому плані північні райони Чернігова, де йде щоденне розмінування. Проте, за словами представників міської адміністрації, масштаби та щільність “забруднення” боєприпасами території настільки щільна, що сподіватися на швидкий результат не варто.
Підсумок: Якщо у вас немає потреби повертатися до Чернігова, то краще з цим почекати. Зараз жити у місті без світла, води, продуктів, медикаментів та палива для транспорту, м’яко кажучи, некомфортно. Плюс, своєю присутністю ви створите додаткове навантаження на й без того обмежені ресурси.
Виняток – мешканці, які можуть взяти участь у відновленні критичної інфраструктури. Про це, до речі, кілька днів тому заявив і міський голова Чернігова Владислав Атрошенко, який закликав повертатися до всіх, хто готовий приєднатися до процесу відродження міста.
