Чернігівщина — це відомий регіон України. Чим приваблює Чернігівська область — унікальна вишивка і корисні копалини, також тут є два старомодні слов’янські рукомесла. Вони займають місце у Національному переліку нематеріальної культурної спадщини нашої держави. Про Олешнянських гончарів та художню різьбу по дереві знає кожен чернігівець. Гостям міста розказують про чернігівських ремісників, що й досі роблять гарні вироби. Більше на chernigiv.one.
Дереворізьблення — стародавнє ремесло Сіверщини
Різьблення, яким займалися та займаються на Чернігівщині — одна з найдавніших технік художнього декорування виробів з деревини. Різьбярі — це майстри, що виконували найтоншу роботу по дереву. Праця майстра: випилювання, художня різьба, оздоблення предметів для побутового використання, а також культурного призначення. У Чернігівській області розповсюджене різьблення з плоскою рельєфною тригранно-виїмчастою технікою. Відмінність Сіверського дереворізьблення — це присутність на виробах орнаментів солярних розеток, а також виїмчастих трикутних елементів. Лексичне значення слова “ремесло” є досить широким. Воно має походження від стародавнього грецького “techne” — означає “вправність” або “майстерність”.
Ще одне ремесло Чернігівського регіону — лозоплетіння. Воно виникло набагато раніше, ніж обробка деревини, металу та інших матеріалів, які потребували спеціальних інструментів для роботи. На вишукані вироби з лози — меблі, кошики, інші предмети домашнього вжитку, був великий попит. Лозоплетіння активно розвивалося у 90-ті роки дев’ятнадцятого століття, на Чернігівщині. У Чернігові, навіть, було збудовано лозоплетільний завод.
Вишивка Чернігівщини — це теж окремий вид мистецтва та ремесла. Орнаменти й техніка вишивання, на Сіверщині розроблялася століттями, передавалася від покоління до покоління. Для Чернігівського регіону характерні візерунки вишиті білими, червоними та чорними нитками. Майстрині, по сьогоднішній день, прикрашають одяг та скатертини стародавніми орнаментами.
Про гончарство на Чернігівщині
Ріпкинський район, здавна славився покладами якісної глини. У селі Олешня, було створено гончарну артіль — кінець XIX століття. Саме в цьому селищі з’явилася перша майстерня з виробництва глиняних виробів. Вона мала: горен в три поверхи, випалювальну ємність, приладдя для роздроблення та відбілювання глини, круги для виготовлення посуду, засоби для підсушування глиняних витворів, а також знаряддя для створення глиняних фігурок. У селі Олешня діяла майстерня-школа, де, крім молоді опановували мистецтво і дорослі з прилеглих сіл, а також стипендіати з міст і містечок Чернігівського краю. Посуд з глини від олешнянських майстрів цінували. Він був розповсюджений не тільки на Сіверщині, а також по всій Україні, навіть за її межами. У вісімдесятих роках двадцятого століття в селі діяв цех по виробництву глиняного посуду. Сьогодні, кількість майстрів суттєво зменшилася. Щоб відновити традиції регіону, майстри створюють у місцевих школах гуртки гончарства для навчання молодого покоління. Всім, хто цікавиться даним видом ремесла, на території земської гончарні діє музей С. Русової.
Роботи чернігівських різьбярів та гончарів можна побачити на виставках та експозиціях у багатьох музеях нашої країни. Містяни та гості Чернігова можуть відвідати виставку у Чернігівському обласному історичному музеї імені В. Тарнавського — “Етніка. Майстерність крізь віки”. Саме тут можна познайомитися з усіма ремеслами Чернігівського краю. Поціновувачам буде цікаво, в музеї є багато зразків олешківської кераміки. Український народ завжди прагнув прикрасити одяг, житло, речі домашнього вжитку. Це прагнення знаходило вияв у самобутній народній творчості та ремеслі.