З п’ятого дня війни у волонтерському центрі плетуть маскувальні сітки та кікімори. Волонтери почергово виконують замовлення для Збройних Сил України, вкладаючи у кожну посилку дитячі малюнки та листівки. Про волонтерський центр розказали журналісти Суспільного.
Детально про це у нашому матеріалі на сайті chernigiv.one.
Робимо все, що можемо
Антоніна Коробка, волонтерка : «Я не можу спокійно їсти й спати, знаючи що там на передовій, хлопці нас відвойовують. Ми хочемо чимось допомогти». Антоніна старанно нарізає стрічки для майбутніх сіток, ножиці з рук майже не випускає.
З дня у день залишаючи домашні клопоти, волонтери йдуть до штабу плести сітки для захисників України. Приходять і рано вранці, і ввечері, хто як може. Тут є і молоді активісти, і пенсіонери. Виконують дуже багато роботи. Координатори центру зізнаються, що попит на сітки та кікімори зростає. Останні замовлення – сплести 3 сітки на Маріуполь розміром 2 на 200 метрів. Тож у волонтерському центрі вітають усіх охочих долучитись до спільної справи.
Переселенка долучилася до роботи
У великому спортивному залі розташувалась велика дерев’яна рама – на ній, розтягнута зелена волоконна мережа. На її осередки волонтерки чіпляють стрічки, та створюють щось на кшталт напівпрозорого стрічкового покривала. Кожного дня активісти виконують великі замовлення, з ними також працюють переселенці. Олена – приїхала з Балаклії що під Ізюмом. Поховала важкохвору матір і вже тоді змогла виїхати з окупованої території. Разом з усіма, жінка підтримує руки українських солдатів.
Наталя Шевченко, переселенка : Таким чином я допомагаю армії, щоб наблизити нашу перемогу. Щоб наші захисники вже швидше прийшли, і звільнили наші міста.
У роботі використовують капронову сітку що передали з Тернополя. Місцеве підприємство що шиє одяг для фронту, забезпечує волонтерський центр тканиною. Швейна фабрика виділяє відрізки з термобілизни, що підходить і для сіток і для кікімор.
Як плетуть кікімори
На виготовлення однієї кікімори йде в середньому чотири дні. Досвідчені в’язальниці допомагають приловчитись до вмілої роботи крюком усіх охочих. Марина щодня знаходить кілька годин, щоб прийти у волонтерський центр.
«Коли є годинка, я пришла та й плету. А потім знов йду на роботу. Вже звикла»
Спочатку маленьку стрічку протягують в петельку на тканині, зав’язати на вузлик, після чого потрібно зафіксувати. Робота кропітка, потребує посидючості, але волонтери зізнаються що за плетіння беруться з радістю. За три місяці війни, власними рученятами, жінки сплели 8 кікімор.